Antropologiczny projekt Iryny Żyłenko - Homo feriens

Abstrakt

W artykule poddano analizie wspomnienia ukraińskiej poetki Iryny Żyłenko o pokoleniu ukraińskiej inteligencji lat 60. XX wieku. Opowieść kijowskiej poetki, zapisana w listach i pamiętnikach, porusza najbardziej ze względu na postać samej narratorki-bohaterki. Niezależnie od zewnętrznych okoliczności, a więc politycznego zniewolenia, biedy, zafałszowania świata, imperatywu sowieckiej ideologii, zawsze stara się zachować optymizm i radość życia, realizując w ten sposób swoisty życiowy projekt vita activia, którego najważniejszą cześć stanowi sztuka i niezależna twórczość. Staje się ona źródłem siły, radości i godności dla narratorki, ale także dla całego jej pokolenia. We wspomnieniach dominuje antropocentryczny, personalistyczny stosunek do świata i drugiego człowieka.

Антропологічний проект Ірини Жиленко - Homo Feriens
У статті досліджуються спогади української поетеси Ірини Жиленко про покоління шістдесятників. Розповідь київської поетеси, записана в листах і щоденнику, найбільш хвилює з уваги на постать самої оповідачки-героїні. Незалежно від зовнішніх обствин, отже політичного поневолення, щоденної нужди, фальшування світу, імперативу радянської ідеології, вона завжди намагається зберігати оптимізм і радість життя, таким чином реалізуючи винятковий життєвий проект vita activia, найважливішу частину якого становить мистецтво і творча свобода. Творчість стається для героїні і її покоління джерелом сили, радості і гідності. У спогадах переважає антропоцентричне, персоналістичне ставлення до світу і другої людини.